ПРИПУСКАЮЧИ ДОБРОТУ:
чому діти потребують великих очікувань

Діти наслідують те, що їх оточує, особливо думки й переконання людей у авторитетних місцях. Якщо шкільна громада чи клас заохочує доброту (в дитині та одне в одному), це сприяє безпеці та добробуту для всіх. Цей добробут є важливим для навчання дітей. Учні мають довіряти своєму світові, щоб ризикувати та відкрито відповідати на нові виклики. Вчителі, які зустрічають відкритість дитини із вдячністю, шанобливістю, повагою та припущенням про доброту, допомагають дитині з упевненістю та спокоєм зустрітися з навчанням та боротьбою.

Це особливо важливо у молодшій школі. Вчителі можуть вибудовувати це почуття доброти та безпеки завдяки ритму, стабільності, моделюванню доброти та пошуку усього доброго навколо, у тому числі добра в дітях.

А малим дітям, згідно з останнім науковим дослідженням, властива доброта. У статті Smithsonian Magazine «Чи народжуються діти добрими?» огляд останніх досліджень змусив авторів оголосити:

«Дитина приходить у світ із вже закладеними багатими, широко просоціальними нахилами і, схоже, схильною дбати про інших людей. Діти можуть до певної міри сказати, що є добре, а що погано, і часто діють альтруїстично».

«Жахливі дворічки» не такі вже й жахливі, якщо говорити про доброту, оскільки ця природна схильність до добра зберігається у ранньому віці: «Малюки... від природи є помічниками, допомагаючи засмученим людям за свій рахунок, переживаючи, коли хтось порвав чийсь малюнок та після виконання спільного завдання ділячи отримане – чи то трофей у вигляді ненависного житнього хліба, чи дорогоцінних желейних ведмедиків».

Справа в тому, що школи можуть і повинні спиратися на цю ранню емпатію, доброту та альтруїзм, продовжуючи вважати дітей хорошими, оточуючи їх добротою та заохочуючи доброту в самій дитині та у її класі. Це важливо не лише у ранньому дитинстві, але й у школі, бо припущення найкращого у старших дітях покращує рівень їхнього соціального, емоційного та академічного навчання.

У публікації The Institute of Education Sciences «Зниження поведінкових проблем у початкових класах» було визнано велику користь позитивності та доброти, яка йде саме від школи та вчителів. Якщо коротко, то учні, які мають переважно позитивну взаємодію із вчителями, демонструють кращі соціальні та емоційні навички, залученість, мотивованість та академічні досягнення. У свою чергу, ті, хто переживає негативні стосунки, показали протилежні результати.

Насправді про це явище, відоме під назвою «Ефект Пігмаліона» (або, навпаки, «Ефект Голема»), багато писали після гарвардського дослідження 1964 року, проведеного у початковій школі у Сан-Франциско. Результати, зведені тут у статті NPR «Очікування вчителів можуть впливати на успішність учнів», показали, що коли вчителям казали, що певні учні були обдарованими, а інші – ні, хоча дітей обирали навмання, «обдаровані» діти академічно перевершували своїх ровесників.

Подальше дослідження показало, що очікування вчителів від учнів тонко змінило щохвилинну взаємодію вчителя з дітьми. По суті, коли вчителі вважають дітей розумними та добрими, вони ставляться до них як до розумних і добрих – і діти виправдовують ці сподівання.

Отже, як ми вибудовуємо доброту в наших класах?

Стаття від The Institute of Education Sciences дає просту пораду: «Вчителі мають проявляти тепло, повагу та чуйність, які вони відчувають до своїх учнів, маленькими жестами, наприклад: вітаючись, називати учнів на ім'я, коли вони щодня заходять до класу; дзвонити чи надсилати позитивні відгуки батькам, щоб зазначити гарну поведінку дитини; цікавитись інтересами, сім'єю та досягненнями своїх учнів поза школою».

Робити такі жести частиною дня дитини, щоб покращити її самопочуття та успіхи, є складовою навчання вальдорфських вчителів. У вальдорфській школі особлива увага приділяється дитині як цілісному створінню – її голові, серцю та рукам, де серце є емоційною основою.

Ключова частина такої уваги засновується на припущенні та культивуванні доброти у всіх людях. Робиться це через моделювання доброти, щиру турботу про учнів та їхні сім'ї й віру у потенціал дитини.