Зростити гармонійну дитину: Вальдорфські школи та залучення вчителя, гідне наслідування

(Початок статті читайте тут.)

Джеф Мур, у минулому вальдорфський вчитель Mountain Laurel Waldorf School в Нью-Палтц, штат Нью-Йорк, залишався зі своїм маленьким класом з основоположного 1-го класу і аж до закінчення дітьми 8-го. «Коли хтось запитує мене, на що було схоже навчання у вальдорфській школі, частина мене завжди хоче відповісти: це дуже схоже на салат із відповідним ім'ям (вальдорфський салат – прим. перекл.), що складається з фруктів, горіхів і пластівців». Мур жартує, коли його запитують про досвід. Викладаючи усі предмети початкової школи (крім іноземних мов), він виплекав такі стосунки зі своїми учнями, які проклали шлях до міцного наставництва та взаємної поваги на все життя.

«Одна з найсильніших, на мою думку, сторін вальдорфської педагогіки – використання історій при подачі матеріалів уроку, – говорить Мур. – Це було найочевиднішим під час викладання у початкових класах, коли казки братів Грімм, байки Езопа і безліч легенд та міфологій з усього світу ставали засобом для презентації ідей та концепцій життєвого шляху».

Як говорить Мур, його досвід в Mountain Laurel неможливо описати кількома словами. Школа збагатила і його самого, і його клас завдяки глибинній творчості: «Від учителя потребується багато творчої гнучкості, але ж результат відображається під час уроку в усмішках чи навіть відвислих щелепах, а часом – у благоговійних обличчях дітей. Матеріал резонує на глибоких рівнях. Щоб лишень почати характеризувати мій досвід у школі, мені б знадобилося кілька сторінок».

Вплив таких педагогів, як Мур, залишає помітний відбиток на подальшому навчанні та життєвому виборі їхніх учнів. Емі Баглієрі, випускниця школи Mountain Laurel 2008 року та колишня учениця Мура, має тільки позитивні та сповнені вдячності спогади про Мура та вальдорфську освіту. «Багато моїх знайомих казали мені, що не пам'ятають свого першого вчителя з початкової школи. Мені пощастило – не думаю, що я чи будь-хто інший може забути Джефа Мура як викладача, – каже Баглієрі. – У вальдорфському середовищі вважають, що навчання – це природний процес, і кожному учневі дається свій час для засвоєння знань. Містер Мур, дотримуючись плану уроку, пам'ятав про це, та окрім цього у кожен день нашого шкільного життя він вплітав свою любов до мистецтва, історії та свій досвід. Він зробив навчання, насмілюся сказати, приємним. Він вів нас уперед у нашому власному розумінні того, що значить навчатися, зростати та ставати вдумливими людьми. Рідко зустрінеш людину, здатну виховувати дванадцятеро дітей упродовж восьми років, тож я неймовірно вдячна Джефові за те, що він так довго тримався з нами. Я б не була тим, ким є сьогодні, якби не було його», – додає вона.

Незважаючи на те, що вальдорфська педагогіка широко розповсюдилася, особливо в Європі, дехто ставить під сумнів такий «безтестовий» підхід до навчання. Філософія Штайнера містить дуже глибоке розуміння людського розвитку, однак для тих, хто мислить традиційно, може бути важко прийняти те, що вальдорф відводить своїх учнів від державної машини стандартизованого тестування, притаманного системі освіти США.
Тим не менш, за даними AWSNA (Асоціації вальдорфських шкіл Північної Америки), приголомшливі 94% вальдорфських випускників навчаються у коледжах, 89% глибоко задоволені своїм вибором кар'єри і 90% високо цінують важливість толерантності до іншої точки зору.
З такими яскравими, здібними студентами та викладачами, які повністю віддають себе справі як під час уроків, так і після них – вальдорфська модель навчання процвітає. Комплексність та колосальна якість мислення, які виховує вальдорфська освіта, мають життєво важливе значення для сучасного суспільства.