Розмова з дітьми про Covid-19

То який найкращий підхід до обміну інформацією, коли мова йде про дітей та коронавірус?

Маленьких дітей найкраще – захищати від тривожної інформації. Дошкільнят слід берегти від новин. Говоріть про коронавірус лише тоді, коли їх немає поряд, і уникайте увімкнених в їхній присутності телевізійних новин. Дітей молодших класів (1-3) також було б ідеально захищати, але діти старшого віку на ігрових майданчиках чи старші брати й сестри вдома роблять таку можливість менш імовірною.

Коли для вас стане очевидно, що дитина щось знає про вірус, тоді можна почати спілкування відповідно до її віку, головне – допомогти дитині відчувати себе у безпеці та почуватися захищеною. Важливо спілкуватися, коли ви знаєте, що дитина має деякі, навіть дуже обмежені, знання про вірус – щоб бути певними, що вона не «роздуває» ту невелику кількість інформації, яку отримує за [вашої] відсутності (…).

Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина щось знає про вірус, почніть з відкритого запитання про те, що їй відомо, а потім активно і пильно слухайте. Після того, як рівень її знань стане вам відомий, дайте відповідь на те, що її турбує, - і знову уважно слухайте. Зберігаючи розмову плинною та відкритою, ви зможете запобігти озвученню зайвої інформації зі свого боку, яка ще більше схвилює дитину.

Важливо також зазначити, що дорослі мають відмінні від дитячих способи подолання труднощів. У той час, як доросла людина може полегшити свою тривогу, вивчивши все, що може, або готуючи свій будинок до тривалого карантину, діти не обов'язково будуть почуватися комфортно завдяки таким заходам. Майте на увазі, що діти до 12 років у першу чергу матимуть емоційну реакцію на новини й потребуватимуть, щоб батьки їх слухали і вселяли в них відчуття безпеки.

Хоча це заспокоєння може полягати в наданні дітям обнадійливої інформації, важливо пам'ятати справжнє питання, яке може стояти за всіма запитаннями [про вірус]: «Я у безпеці? З нашою сім'єю все буде гаразд? Як я можу себе більше контролювати?» Таким чином, відповіді мають врешті-решт стосуватися цих занепокоєнь, які стоять за питаннями, навіть якщо питання зосереджені на таких деталях як, наприклад, рівень захворюваності або тези розмов, взяті з новин чи від старших дітей.

Ключове у слуханні – дати відчути дитині, що ви як батьки ніколи не нехтуєте її страхами, навіть якщо вони здаються нераціональними.

У статті для батьків у New York Times «Як говорити дітям про корона вірус» клінічний психолог та професор університету Міннесоти Абі Гевіртц обговорює цю тему:

«Якщо ваша дитина відчуває страх, бо якась дитина в автобусі сказала їй, що вона може померти, – це справжній страх, і ви повинні сприймати це серйозно. Якщо ви просто скажете дитині "з тобою все буде гаразд", вона може вас не почути. Слухайте її та відстежуйте, що відчуває дитина, – говорить вона. – Ви можете сказати спокійним тоном щось на кшталт "це звучить досить страшно, я бачу це по твоєму обличчю"».

Страх перед невідомим і занепокоєння щодо майбутнього часто можна пом'якшити шляхом розширення можливостей.

У статті Time Magazine «Як говорити зі своїми дітьми про корона вірус» Еллен Брейн, співкерівниця Clay Center for Young Healthy Minds у головному шпиталі штату Массачусетс, говорить, яку користь приносить нагадування дітям про те, що їм під силу робити: мити руки, прикриватися, коли вони чхають чи кашляють, щоб уникнути захворювання і поширення хвороби. Вона каже: «Знаючи, що ми здатні робити, ми можемо почуватися менш безсилими» (…)

Поінформованість і тривожність не мають іти пліч-о-пліч. Дуже корисними для цієї вікової групи можуть бути докладні дані, зокрема відомості про обнадійливу інформацію. В інтернеті зараз багато дезінформації, змов і заснованих на страху повідомлень, з якими може зіткнутися старша дитина, навіть у текстах розмов із однолітками. Озброєння підлітків знаннями про реалістичні та надійні джерела новин та інформації може бути надзвичайно цінним.

Також може бути корисним залучення старших дітей до розширення їхніх можливостей із розумінням того, що малими заходами можна багато досягти. Можна, наприклад, дати дитині дезінфікуючий засіб у рюкзак, здійснити спільну поїздку за медикаментами чи продуктами для тривалого перебування вдома, поговорити про способи проведення часу [під час карантину].