Борисфен
«ВАЛЬДОРФСЬКА ШКОЛА БОРИСФЕН»

Про співбесіду до школи
і нові цінності батьків

Вже третій рік у «Борисфені» я та мої колеги працюємо у приймальній комісії школи: проводимо ігрові заняття із дітьми (співбесіду) та розмову з батьками.

З дітьми все дуже просто: ми дивимося на те, чи досягла дитина фізичної та психічної шкільної зрілості. Граючи з дітьми, спостерігаючи за тим, як дитина себе проявляє, можна зробити висновок, готова вона до школи чи ні.

З батьками ми проводимо просвітницькі лекції та бесіди про особливості навчання у вальдорфській школі, про коло обов'язків та відповідальності усіх учасників педагогічного процесу. Дуже хочеться, щоб батьки робили свідомий вибір педагогічної системи та школи. Це їхня свобода – обирати. Бо після вибору настає обов'язок та відповідальність. Звичайно, у вальдорфській школі завжди є місце добрій волі – це підтримка різноманітних толок, допомога у ремонті, підготовці школи до свят, заходів та інших проектів, а також участь у самоуправлінні школи.
Діти 2-го класу на уроці німецької мови із пані Оленою. Фото: Альона Тихонова
Що мене особливо тішить у розмовах із батьками, так це те, якими вони бачать своїх дітей після школи, які якості вони хочуть допомогти розвинути своїй дитині: свободу у мисленні, творчий потенціал, самостійність, рішучість, розвиток тих талантів, що потрібні дитині для реалізації свого завдання у житті, втіленні своєї долі.

І згадується мені, що коли я проводила такі розмови 12-13 років тому, працюючи у вальдорфській школі «Михаїл», запити у частини батьків були зовсім інші, ніж зараз. Часто батьки запитували, чи зможе дитина вибороти собі місце під сонцем, чи буде конкурентоспроможною у жорстокому світі, чи зможе розштовхувати ліктями натовп і прокладати собі дорогу? Тобто питання зводилися до того, чи навчимо ми дитину битися і боротися, бо совість і моральність залишалися на задньому плані. Те, що батьки дивилися на школу та її завдання через таку призму, вводило мене у душевний ступор. Це не підлягало обговоренню, адже було світоглядом, на який людина мала і має право. І такі випадки були непоодинокими.

Я з холодом у душі згадувала ті розмови: до чого призведуть такі цінності у суспільстві? якими будуть наслідки?
Хлопці з 2-го класу на перерві. Фото: Альона Тихонова
За три останні роки співбесід я жодного разу не почула подібних питань. Я розмовляла із сотнею батьків – і всі вони хочуть зростити своїх дітей людяними, добрими.

Майдан і війна дали можливість переглянути моральні цінності у суспільстві, те, чим ми захоплюємося, що поважаємо і цінуємо. Усвідомлюю, що це далеко не 100% наших громадян, але щоразу більше людей беруть чіткий напрямок у бік добра. І , коли зустрічаю нових батьків, я дуже цьому радію.

Робота у школі, де тобі довірили плекати душевні цінності та якості молодої людини, це відповідь вчителя війні: «СТОП». Це те, заради чого варто йти до школи і пробуджувати дітей до добра і світла, щоб вони навчилися відкрито розмовляти і чути один одного.
Автор: Наталія Шпілька, вальдорфський вчитель
Головне фото: Альона Тихонова

Ви можете використовувати цей текстовий матеріал повністю або частково виключно за умови встановлення гіперпосилання на сайт www.waldorfkyiv.org.