Мінералогія у печері «Млинки»

Випробування у 6 класі — явно не для слабких духом. У рамках епохи «Мінералогія» ми з дітьми вирішили спуститися глибоко під землю й відкрити для себе загадковий світ печер.

Вибір упав на одну з відомих печер Тернопільської області — печеру «Млинки». Це карстова печера, довжина усіх ходів якої складає 52923 м. Уже пізно вночі ми доїхали до с. Залісся і встигли трохи поспати у будинку спелеологів.

Рано вранці, після сніданку із запашним чаєм із м'яти, яблук, бузини та шипшини, що їх раненько зібрали наші хлопці, ми вирушили вузенькою стежкою до малого, ледве помітного серед гіпсових брил, входу у печеру.

Наш провідник відчинив низькі дерев'яні двері — і ми втрапили до величезної кам'яної зали. Двері зачинилися. Не вмикаючи ліхтарів, ми чекали, поки очі хоч трохи звикнуть до темряви. А далі на нас чекав 5-годинний перехід залами, галереями та вузькими коридорами печери. У повній темряві ми рухались змійкою, іноді протискаючись боком по зовсім тісних проходах, іноді повзучи на животі, мов черв'яки, зовсім вузькими тунелями під величезною товщею землі. Часом доводилося рухатися у розпірку між двох прямовисних стін, не дивлячись вниз, щоб не піддаватися страху, який може скувати думку й тіло.

Час від часу хтось застрягав, відчуваючи повну безпорадність, піддаючись паніці. Раз-по-раз доводилося чекати тих, хто відстав. Через 3 години вже відчутним стали втома і голод. Я попросила дітей звертати увагу на те, як ми поводимося у складних, дискомфортних умовах.

• Які почуття виходять на поверхню? Чи легко їх опанувати?
• Як це може впливати на стосунки?
• Від чого залежить загальний настрій групи?
• Яким чином його можна втримувати більш менш позитивним?

Згодом, уже вдома, відповіді на ці питання дали нам неймовірно поживний ґрунт для роздумів, обговорень і розуміння особливостей людської душі, а в першу чергу — більш глибокого розуміння себе, своїх меж і можливостей.