Борисфен
«ВАЛЬДОРФСЬКА ШКОЛА БОРИСФЕН»

Епоха Мужності
у вальдорфській школі

Епоха Мужності припадає на початок навчального року і завжди проходить гаряче! Сплески емоцій, стусани, що переконливіші за слова, ситуації, коли сильніший бере гору, час посилення страхів… Цей вихор можна спостерігати у школі протягом вересня-жовтня. Як природа проявляє себе в інтенсивності барв у цей період, так і людина відчуває у собі бурю і дає їй вихід назовні.
І ось на терезах Архангела Михаїла з'являється чорне каміння – образ наших внутрішніх «драконів». «Невже у нашій школі Зло переможе?» – питають діти. «Що ми можемо зробити для перемоги Добра?» – питає вчитель. І тоді учні кажуть: «Треба зробити добру справу».

У кожному класі діти отримують випробування, і чим дорослішими вони стають, тим і випробування усе більшою мірою стають душевними. У дитячому садку та 1-му класі діти проходять смугу перешкод у лісі. З 2-го класу починається випробування ділом, словом, обіцянкою, допомогою іншому, намаганням стримувати себе… Класний вчитель знає своїх дітей і дає кожному таке випробування, яке буде дитині по силі, щоб врешті вона могла пережити відчуття «я зміг/змогла подолати себе!» (свою лінь, забудькуватість, любов до солоденького тощо).
За певний час вчитель запитує кожну дитину: «Чи впорався(-лася) ти зі своїм випробуванням?». Відповісти відверто – теж є випробуванням. І діти кажуть «так!». Тоді чаші терезів Михаїла із чорним каменем (який здавалося, ніщо не переважить) на одній з них, починають перехилятися в інший бік – від білих камінчиків, добрих справ. Так Добро поступово набирає силу, і ми йому допомогли – від цього переживання діти класу сяють і голосно радіють.

Потім у залі збирається уся школа, кожен клас приносить своє чорне й біле каміння. Декілька хвилин суцільної напруги і переживання: «Що переможе? Чого у нашій школі більше?» Діти емоційно стискають кулачки, замовкають, їхні серця калатають, у вчителів сльози на очах. Мить така хвилююча, що здається, наші серця стали єдиним великим серцем, яке б'ється в одному ритмі...
Останні білі камінці лягають на чашу терезів... і лунають радісні дитячі вигуки «УРА!!!», учні плескають у долоні і підстрибують! Ми всі разом доклали зусиль – і перемогли! Діти обіймаються, вчителі від радості плачуть... Лунає пісня, яка вносить рівновагу, дає тихий спокій та впевненість у своїх силах.
Автор: Наталія Шпілька, вальдорфський вчитель
Головне фото: Альона Тихонова

Ви можете використовувати цей текстовий матеріал повністю або частково виключно за умови встановлення гіперпосилання на сайт www.waldorfkyiv.org.