Вихователька Ірина Кунинець: «Весна – це завжди пробудження. Ми намагалися бути уважними до того, як щодня з'являлися нові пагінці, квіти, як розпускалися листочки на деревах і кущах. Переживання дива і благоговіння, бережливе ставлення до навколишнього світу – до кожної квітки, хробачка й комашки – можна закласти саме навесні. Все оживає, звучить, бринить, співає, дзижчить – і дітям у цьому розмаїтті неймовірно цікаво!

Але найбільше диво, яке нам вдалося пережити, - велич Великодня. Адже саме після цього дня діти повернулися в нашу Домівку наче в казку – за лічені дні розквітли дерева, наш сад наповнився кольорами й ароматами. Після червоних розквітли рожеві й жовті тюльпани, а поруч – незабудки і м'ята. Ми зібрали чудові букети, щоби подарувати любим матусям до їхнього свята.

А в травні наша Домівка перетворилася на бузковий рай. Тепер до нас у гості прилітають не лише птахи, а й бджоли – і ми вчимося дзижчати разом з ними: "Дзи-дзи-дзи та джи-джи-джи. Як бджола і ти скажи!"»

Майже щодня ми навідуємося на наш городик – посіяли з дітками моркву, буряк, квасолю, кукурудзу, кріп, салат, шпинат. Уже маємо перший врожай редиски й зеленої цибулі. Смакуємо разом за обідом.

Наші прогулянки побільшали. Ми вчимося стрибати через канат і тепер можемо досхочу набігатися. Дні помітно стали довшими – і ми невимовно радіємо цьому.

Вчителька 1 класу пані Анна Овсієнко: «У квітні ми мали ідеальне навчання, адже вчилися у лісовій школі. Одна з родин нашого класу радо запросила нас навчатися у свою садибу. Діти багато часу проводили на свіжому повітрі. Грали в бадмінтон, бігали досхочу, гралися з песиками. Займалися кулінарією: готували фруктові салати та смачну сирну піцу собі на підвечірок.

Наше виїзне навчання припало на великодній період, тому ми фарбували крапанки та випікали пасочки. Цей процес діти пережили по-справжньому, з великим благоговінням.

Звичайно, ми мали активне навчання. Завершили вивчення букв і тепер розпочинаємо створення власної книги – абетку. Також, у нашу лісову школу приїздили й інші вчителі. З пані Риммою діти займалися рукоділлям, а з пані Оленою — музикою.

Наприкінці виїзного навчання ми з дітьми пройшлися ділянкою і побачили, що подвір'я, де всі ми проводили багато часу, потребує нашої уваги й турботи. І ми влаштували прибирання. А потім поговорили, як важливо підтримувати чистоту та порядок там, де ми є. Хтось з дітей зауважив, що господарям будинку буде дуже приємно побачити, як ми доглядаємо їхнє подвір'я.

Для мене як для вчителя такі думки дітей є дуже цінними, адже правильні звички є фундаментом для здорового розвитку дитини.

Травень у першокласників був насичений. Ми почали і до кінця місяця завершили першу власну книгу – "Абетку". Вперше за весь рік діти почали писати цілі речення. Для них це стало не тільки справжнім випробуванням, а й неймовірно цікавим захопленням, адже раніше діти малювали тільки букви й декілька слів. Тепер же вони пишуть чистомовки. Особливим є те, що мої першокласники вже давно знають більшість чистомовок на пам'ять, тому що ми проговорювали їх багато разів на ритмічних частинах. Це важливо – записувати те, що знаєш, що є вже відомим. Тоді це є для дитини рідним, прожитим.

Наприкінці місяця ми з дітьми давали музичний концерт для батьків. Завдяки вчительці музики пані Олені Мітасовій діти вивчили та заграли для батьків чотири пісні. Батьки та рідні, які прийшли на концерт, були вражені, адже діти всього за півроку оволоділи музичним інструментом, вивчили та зіграли дуже красиві мелодії. А на останньому уроці музики діти дуже раділи, тому що вперше їм можна було забрати флейти додому – щоб грати влітку.

Таке було завершення навчання в 1класі, а що чекало далі на дітей, дізнаєтеся пізніше...

Зі слів Зоряни Дякович – основної вчительки 2 класу – квітень у другокласників був дуже цікавим та незвичним.

«Ми навчалися на виїзді, куди нас запросила одна із родин. Тому мали змогу проводити багато часу на свіжому повітрі, грати в рухливі ігри та просто відпочивати.

Кожного дня у нас була репетиція вистави. Це просто чарівно – спостерігати за дітьми: не маючи надрукованих слів перед собою, вони запам'ятовували текст на слух, супроводжували його жестами, а також неймовірно грали на флейтах.

Якими ж вправними стали другокласники!

Також ми вправлялись у математиці.

Повторювали табличку множення стрибаючи, плескаючи, працюючи з ниточкою, яка в дитячих руках утворювала прекрасні візерунки. Так цікаво, що математика може бути красивою! І для дітей це радість!

Ще розв'язували задачі та приклади із переходом через десяток.

У нас була можливість займатися кулінарією! Діти допомагали готувати сніданок та обід, потім чергові мили посуд. В кожного були свої завдання.

Одного дня ми ліпили вареники. Наскільки прекрасним, добре вимішаним було тісто!

Кожен вареничок діти виліплювали дуже трепетно, ніжно та обережно. Удосконалювали й соціальні навички, допомагали одне одному, спілкувалися, просили про допомогу однокласників чи вчителів. Обідали ми в той день смачненькими варениками з картоплею та вишнями.

Були також уроки англійської мови, рукоділля та музики.

Наприкінці навчання, перед Великоднем, діти з пані Інною Бабенковою валяли яєчка, де згодом з'явились маленькі курчатка.

Це був прекрасний, захоплюючий місяць!

У травні другокласники ретельно готувались до вистави про Христофора.

Спочатку діти слухали легенду про мужнього велетня Фора, переказували її.

Після цього ми почали грати виставу. У другому класі діти ще промовляють усі слова разом, хором. Завдяки цьому вони не бояться щось забути, виходити на сцену, і це їх дуже згуртовує.

Щодня я записувала частину вистави на дошці, а діти переписували її в зошити, удосконалюючи навичку письма олівцем; читали написане. Паралельно з цим діти вправлялись у грі на флейтах та співали пісню.

Було цікаво міркувати над настроєм кожного героя, як потрібно вимовляти його слова. І, читаючи текст, діти бачили, які розділові знаки передають той чи інший настрій.

Ще малювали малюнки, і легенда в кожному зошиті була прикрашена чарівними ілюстраціями.

Наприкінці місяця ми показували виставу батькам, вчителям і першокласникам.

Діти були дуже щасливі».

Про навчання 3 класу у квітні-травні розповідає основна вчителька Тетяна Ситнік:

«Навесні 3 клас занурився у вивчення шляху людини у будівництві: від найпростішої хижки до надійних стін та даху міцного будинку. Роздивлялися тимчасові прихистки у лісі та різні типи українських будинків.

Бачили будівництво каркасу дерев'яного будинку та роздивилися лісові хижки й один навіс! На око визначили, що, мабуть, навіс такої висоти без стін, вікон та дверей зовсім не захищає від вітру та снігу – заввишки він десь 2 м 50 см (вже до канікул діти досить добре вимірювали на око).

Діти побували в тих хатах, про які ми говорили на уроках епохи "Будівництво", і усе роздивилися. Дивувалися, що димохід у гуцульських хатах був виведений у сіни. Це давало додаткове тепло, і під дахом робили копченості.

Рубані хати ставили на колоди: одні вбивали в землю, а інші клали на них, тоді вже і хата зводилась. Зауважили, що цвяхи – дерев'яні, адже залізні були дорогими. Долівка – земляна, глиняна, дерев'яна – дає різний настрій житловій кімнаті.

На живописі переживали тепло та затишок, що оселяються у наших домівках. Вдалося, щоб діти у процесі живописної роботи відчули, як стіни й дах несуть захисток і спокій.

Діти з родиною вдома зробили чудові будиночки, кожний був неповторний і зі своєю історією. Про свій задум, мрію і те, як прийшли до завершеного виду, діти розповідали та ділилися на останньому уроці. Мали і радість від процесу, і неочікувані складнощі в ході роботи з матеріалом. Загалом ця епоха подарувала третьокласникам більше впевненості й захищеності, розуміння, цінування домашнього простору та створення затишку.

На великодні свята розписували з пані Наталією Пономаренко писанки та всі разом випікали паски. Раділи весні та можливості бути разом!

Протягом двох місяців діти ткали та шили накладну кишеню-сумочку, в яку поклали свій здобуток – чорнильну ручку та блокнотик для нотаток! Вийшли неповторні авторські вироби, які милують око та надихають дітей!

Завершувала навчальний рік епоха писемності!

Коли людина вже навчилася створювати простір для життя, задовольняти свої потреби, тоді у неї з'явилася можливість ділитися думками та подіями через письмо. Ми з дітьми шукали і вивчали, який спосіб придумала людина, щоб робити записи, та якими ці записи були: від вузликів до чорнила!

Діти зробили власні відкриття та цікаві спостереження!»

Розповідає Анна Піменова, основна вчителька 4 класу:

«Цього року квітень видався напрочуд вольовим, активним, здоровим! Звістка про локдаун підштовхнула батьків та вчителів на пошук нових рішень. Одна з родин класу запросила усіх нас до свого заміського будинку. Свіже повітря, ліс поруч, просторі поля, весняні зміни ландшафту так наблизили четвертокласників до переживання себе самих через природу, рух, осмислену діяльність, що досвід, набутий за цей місяць став воістину безцінним!

Зранку діти вивчали епоху "Людина та тварина". Провідна ідея епохи, яку самі ж через спостереження, роздуми та мистецтво озвучили діти, така: світ тварин – багатий та різноманітний, та лише людина може об'єднувати та розвивати це різноманіття у собі. Питання, які виникали у класі, радували мене тим, що діти вже свідомо шукають відповіді про себе самих у навколишньому світі.

Ми малювали тварин, ліпили їх з глини, співали про них пісень та мали безцінну можливість спогляди птахів у небесах, а корівок, овечок, коней – на соковитих пасовищах поблизу нашої "лісової школи".

Поснідавши теплою кашкою зі свіжим коров'ячим молоком та яєшнею, ми вирушали до лісу, де мали багато клопотів.

Минулого року у рамках епохи "Будівництво" ми збудували у лісі хатинку. Цьогоріч відремонтували її, доробили лави та почали облаштовувати рухливий майданчик поряд. Дівчатка навіть встигли створити клумбу. Діти пиляли, рубали носили. Скільки волі вони мають і як вони розквітають та кріпнуть, коли працюють з радістю! А найважливіше в цьому – соціальний досвід, набутий за час виїзного навчання, коли про все потрібно наново домовлятися та адаптуватися до нових умов.

Травень 4 клас присвятив продовженню вивчення краєзнавства. Ми наблизилися до славетної історії Києва, досліджували, як він змінювався та розвивався від часу його заснування до розквіту Київської Русі, а потім накладали межі старого міста на сучасну карту. Далі ми пішли вивчати рідний Київ ногами. Після історій та легенд, які діти почули у класі, вулиці міста ожили та заговорили. Ось тут оселився Кий, а там – його брати. Тут за Ярослава жили ремісники, а тут було торжище, куди з'їжджалися купці та майстри з усіх усюд!

Разом з батьками та вчителями учні 4 класу відправилися на прогулянку пароплавом по Дніпру. До цього ми роздивлялися відмінність ландшафтів правого та лівого берегів не з пагорбів, а з ріки. Діти зробили висновки, наскільки мудро було заснувати місто у цих пагорбах, які звеличували Київ і захищали, мов щити.

Також у кінці травня четвертокласники показали виставу "Молот Тора" за мотивами скандинавських міфів».

Розповідає Наталя Ременюк, основна вчителька 5 класу:

«Весь квітень зустрічалися з дітьми на природі.

Вправлялися у пентатлоні: метання диску та списа, біг, стрибки в довжину, боротьба. Готувалися до Олімпіади, на яку 5 клас поїхав у кінці травня.

Неймовірно цікаво було засвідчувати, як діти ставали вправнішими з кожним днем.

Багато гуляли у лісі, спостерігали прокидання природи. Чудова нагода пригадати те, що вивчали під час епохи ботаніки у вересні.

Наші дні були наповнені кулінарією: пекли піцу, готували млинці та оладки на сніданок, а перед Великоднем писали писанки та випікали паски.

До нас приїжджала вчителька музики пані Олена Мітасова, ми проводили репетиції вистави "Міф про героя Персея". Коли п'ятикласники співали грецький гімн, то виникало відчуття, що ми дійсно у Греції і співають греки!

Наші традиції ми перенесли на виїзд. Запалювали свічу перед кожною трапезою.

Традиції, звички дають відчуття впевненості, безпеки та радості – у цьому переконалися в черговий раз.

Травень у 5 класі видався насиченим.

Проводили репетиції вистави "Міф про героя Персея". Багато вправлялися у гекзаметрі, налаштовувалися на настрій Стародавньої Греції.

Продовжували тренуватися до Олімпіади. Діти зростали у вмінні, красі та граційності.

Занурилися в епоху "Ботаніка. Еволюція рослин". Ходили до лісу та спостерігали за рослинами, робили відкриття про цей дивовижний світ».

Наталія Шпілька, основна вчителька 6 класу:

«Завершили з учнями знайомство з історією Середньовіччя. Це дуже тривалий період у 1000 років, який складно дати за 4 тижні. Це час утворення сучасних європейських держав. Я перечитала й передивилася стільки всього про ці часи, що хочеться поділитися своїм враженням про тодішніх людей. Мені середньовічні люди нагадують підлітків. А надто історія із хрестовими походами. У пошуках кращого життя тисячі людей пішли натовпами у нові землі. Власне, що вони забрали у Сходу? Землі? Ні! Вони принесли звідти культуру. Те, що колись Александр Македонський поніс у військових походах на Схід у вигляді еллінської культури, хрестоносці знову, через понад 1500 років, відкрили для Європи. Синтез усіх східних культур та еллінізму розвивався на Сході. Але Європа була занурена у темні віки своїм Великим переселенням народів.

Александр Великий легко завоював Схід, боровся із персами, які окупували східні держави, тож йому багато народів здалися без війни, бо він не зазіхав на їхню ідентичність. Та й сам він поступово прийняв східну філософію, був посвячений у єгипетського жерця.

Але хрестові походи не були такими легкими, як походи Александра.

Власне, культура античних Греції та Риму зазнала занепаду з V ст. і "юні, дикі, варварські європейські народи" майже не зверталися до цінностей минулих віків. Обурені, готові до боротьби (на революції завжди легко підняти молодих людей), вони пішли до Єрусалиму, рятувати Святу Землю.

Підлітки також знаходяться у пошуку своїх цінностей. Вони з обуренням відриваються від батьків, від всього старого - і несуться у пошуку нового, кращого, свого. Батьки ж нав'язують античність. Часто у цих пошуках підлітки приходять побитими випробуваннями, бо ж досвіду не мають, обережності нема. Є палка віра і непохитність.

Такими були хрестоносці.

Вони принесли зі Сходу не лише матеріальні цінності, а й духовні. Цінності античної культури, які зазнали метаморфозу завдяки арабам.

Так і наші діти: хочуть всіма силами відірватися від нас і наших цінностей, йдуть у свій хрестовий похід, на свою Голгофу, а повертаються із переосмисленими цінностями своєї родини.

Такою я побачила історію Середньовіччя».

Занурившись у історію Стародавнього Риму, шестикласники обирали собі та писали тушшю сентенції римським капітальним шрифтом. Серед тих висловів, які приглянулись учням й ученицям були, наприклад, такі:

Нехай буде вислухана й інша сторона.

Миру вашій хаті.

Ми не живемо, щоб їсти, а їмо, щоб жити.

Поспішай повільно.

Не йти вперед – значить іти назад.

«Діти відтворювали витесані в камені літери. Потім, із початком епохи "Середньовіччя", перейшли до готичного шрифту. Загалом ми з дітьми спостерігаємо еволюцію писемності, відповідність літерації до умов і можливостей епохи», – пояснює вчителька мистецтв пані Ірина Куда.

На завершення епохи «Середньовіччя» наприкінці навчального року 6 клас мав довгоочікувану подію – посвяту у лицарі та середньовічний бал.

У перший день учні й учениці показували батькам виставу «Король Артур». У фокусі – середньовічні цінності та стосунки. Дівчата, одягнені у характерні для епохи сукні, та хлопці, вбрані у лицарську одіж, промовляли вустами середньовічних героїв, під супровід тогочасної музики.

Після вистави кожен представив королю та королеві свій родинний герб (діти самі розробили й виготовили їх під час занять у школі), після чого слухали у храмі промову священика про лицарські чесноти.

А опісля з вечора до ранку усі вони мали непросте випробування тишею: зберігали мовчанку, маючи час на роздуми про почуте.

Основна вчителька 7 класу Ярослава Чепьолкіна:

«Під час епохи "Географія материків", ще до початку карантину, учні 7 класу вивчали Африку: її географію, історичні події, адміністративний устрій, населення, традиції, мови. У вальдорфській школі навчання максимально наближене до життя, тому вчителі організували дітям зустріч із давнім другом "Борисфена", африканцем за походженням Дідо (Dieudonné Ngeleka). Він дуже яскраво розповів, заспівав та станцював про свою батьківщину – Демократичну Республіку Конго.

У травні та на початку червня 7 клас проходив епоху фізики. Занурюючись ще глибше в розуміння законів акустики, оптики та терміки, семикласники робили досліди, спостерігали, міркували і робили висновки, виводячи фізичні закони.

У центрі уваги в цьому році був новий розділ – механіка. Розібравшись з блоками, важелями, точкою опори та різницею між плечем сили та навантаженням, практикуючи та досліджуючи, виводячи формули, діти самостійно вивели "Золоте правило механіки".

У рамках театрального проєкту цього року 7 клас ставив світло-тіньову маріонеткову виставу "Синій птах" за мотивами п'єси Моріса Метерлінка. Діти власноруч шили маріонетки за своїми пропорціями, костюми, допомагали малювати та вирізали декорації».

За словами основної вчительки 8 класу пані Вікторії Ящишин:

«Наші восьмикласники готували театральну постановку, яку планували показувати на одній зі сцен Києва та в Одесі. Ми продовжуємо надихатися! Дивилися неймовірний спектакль, присвячений 130-річчю від дня народження Булгакова, дитинство і юність якого пройшли в Києві. Тому назва така - "Булгаков. Київ - місто щасливе".

Нам надзвичайно пощастило, адже з нами над нашим театральним проєктом працювали дуже талановиті актори - подружжя Влада та Альони Мамчурів.

Так-от. Влад брав участь у цій виставі і ми були запрошені особисто. А вже трохи згодом обговорили з ним побачене і прожите.

Молоді люди, які грали, це студійці із майстерні Олени Лазович. Вистава складається зі спогадів, уривків зі щоденників, листів, а також фрагментів із ранніх творів: "Записки юного лікаря", "Біла гвардія", "Дні Турбіних".

Поставили за 2 тижні. Актори імпровізували з темами, сюжетами, декораціями, музикою, світлом, а тоді Олена Лазович склала розкішний колаж.

Сцени змінювалися одна за одною. Неймовірний рух, взаємодія, злагоджена гра, відчуття і підтримка одне одного, емоції, почуття, голос.

На одному диханні. До мурах по шкірі.

Ще учні й учениці 8 класу на уроках фізики разом із пані Наталією Зайцевою спостерігали за етапами закипання води й утворення пари. Проводячи різні експерименти, вони мають змогу осягати природу цих явищ.

Розуміють, за яких умов відбувається кипіння, чому утворюються бульбашки, чому вони збільшуються в розмірі й лускають, спричиняючи так званий "білий шум". Вивчають, якою є температура пари та яку вона має силу (так вони підійшли до розуміння принципу роботи парової машини). А ще через експеримент та спостереження учні й учениці зрозуміли, що температура кипіння залежить від зовнішнього тиску. Адже коли атмосферний тиск знижується, то вода кипить при меншій температурі. Тому в горах важко зварити "нормальну" їжу.

Було приємно бачити, як підлітки захоплено спостерігають, часом вигукуючи: "Диво!" І це прекрасно, бо лише щире здивування може бути основою для справжнього пізнання фізичних явищ, а через них - і пізнання Себе».

У 8 класі відбулася епоха статевого виховання. 14 років - це саме той вік, коли молодим людям потрібно почути про себе і про іншу людину, іншу стать.

«Атмосфера на уроках змінювалася: то бурхлива реакція, то така тиша, що чутно було, як б'ються серця, то звучало моє улюблене "ах ...", - розповідає викладачка епохи пані Інна Свірідова. - Перші три уроки після мого прохання ставити запитання вони надходили по одному - у вигляді боязких, зім'ятих, одиноких записок на моєму столі. І вже у міру просування вперед мій стіл був завалений запитаннями і письмовими розповідями про себе.

Можна було спостерігати, як змінюється взаємодія у класі, як підлітки стають впевненішими у собі та спілкуються більш безпосередньо, не так безглуздо чи що, між собою. Серце раділо, коли я бачила, як вони летять на уроки і які у них радісні обличчя.

Епоха "Статеве виховання" у вальдорфській школі містить далеко не лише біологічний аспект цього питання, а й соціальний, душевний, духовний, творчий.

Цікаво й цінно те, що не було жодних смішків, вульгарних жартів, було повне прийняття і повага до особливостей іншої статі.

Я безкінечно вдячна правилам нашої школи та вірності у їх дотриманні з боку наших батьків! А саме тієї частини правил, які стосуються обмежень доступу до ґаджетів для дітей до 9-го класу, доки у них буде епоха інформатики й вони отримають свої особисті ґаджети.

Діти настільки чисті й безневинні, що у мене щоразу було відчуття, ніби я входжу до храму, коли приходжу у клас.

Це дозволяє вирощувати здорові плоди на чистому полі душі.

Одним із висновків, якого дійшли молоді люди, було те, що людина прагне зрозуміти себе і світ за допомогою міжстатевих відносин. Людина протилежної статі настільки інша, багато в чому полярна, що, пізнаючи її з великого інтересу і Любові, можна пізнати весь світ. І, звичайно, у нас є те, що нас ріднить і об'єднує як людство в цілому.

Я заздрю вчителям, які можуть щодня виховувати, плекати майбутнє людства в особі цих прекрасних, відкритих і вдячних молодих людей!»

Уроки німецької мови гнучкі і можуть цікаво трансформуватися, враховуючи нові обставини та зовнішні виклики. Німецьку можна вчити в школі, можна вдома і навіть... у лісі! Так, саме це і довів нам 5 клас. Лісова школа має свої переваги - новий формат, нові враження. Для дітей це справжня пригода і новий досвід! А також можливість зануритися у лісову лексику на свіжому повітрі!

Пані Вікторія Парвова: «У травні була епоха англійської в середній школі. В 5 класі проходили тему тварин, вчилися їх описувати та вгадувати за описом, відповідали на запитання "Хто я?". Вивчали прийменники місця і вчились відповідати на запитання "Де я?" в просторі. Вивчали напрямки для руху в просторі. На час виїзної школи знайшлася нарешті можливість пограти в великі ігри у колі на вулиці.

Із 7 класом проходили тему спорту, відпочинку в літньому таборі. Спілкувались на тему, в кого є досвід відвідування спортивного табору. Ще вчились говорити про погоду на більш просунутому рівні - у майбутньому часі, а також робити власний прогноз погоди».

«У нас у школі велика увага приділяється розвитку дітей за допомогою вміння володіти своїми кінцівками: руками і ногами. Ми досягаємо значних результатів, розвиваючи дитину опосередковано, не лише за допомогою подачі уроків звичним для всіх способом.

При цьому уроки рукоділля, наприклад, завжди практичні, ми робимо тільки те, що буде використане, що потрібно в діяльності людини, а не те, що можна тільки покласти на полицю як спогад. І це дуже важливо.

Маша вишивала і довго старалася, знаючи при цьому, що робить пенал для своїх улюблених олівців)

І ось як це було і що вийшло», – мама Марії, учениці 4 класу, Інна Свірідова.

«Навіть в умовах тривалого виїзного навчання ми намагаємося дати дітям усе необхідне для їхнього розвитку. До дітей час від часу приїздять предметні вчителі, і тоді вони мають день рукоділля, день музики чи день іноземної мови. Приїзд любих вчителів такий очікуваний, що ці дні проходять, ніби свято!

В один з приїздів пані Римми Тарасової – вчительки рукоділля – четвертокласники розпочали спільний проєкт – плетіння панно. Це не лише рукодільна, а ще й соціальна робота, де потрібно потіснитися, посунутися, поступитися. Розпустити та переплести, якщо моя помилочка впливає на вигляд спільної роботи. Бути терплячим, якщо хтось затягує вузли сильніше чи слабше, ніж я це уявляю.

Панно ще у процесі творення. З радістю поділимося результатом!

Ця робота стане декорацією до вистави "Молот Тора", яку четвертокласники вже скоро покажуть своїм батькам, вчителям та молодшим школярам», - основна вчителька 4 класу пані Анна Піменова.

Під час карантину у нас була можливість зустрічатись і вправлятись у грі на флейтах та співах. Вивчали веснянки, водили хороводи та грали музичні ігри. Весна - час, коли музику дуже добре проводити на природі. Особливо молодші діти люблять хороводи «Грушечка» і «Розлилися води».