Уві сні майбутній святий побачив Христа, який сказав йому, що цим плащем він зігрів, власне, його. Також Святого Мартина вважають засновником інституту капеланства: згодом друга частина плаща святого стала предметом вшанування у французькій армії: для плаща створили похідний храм, який назвали «капелою», а священика, який служив у ньому — капеланом.

У молодших школярів — учнів 1-3 класів — Свято ліхтариків традиційно відбувалось у Сирецькому дендрологічному парку.

Ввечері, коли сутеніло, діти зі своїми вчителями і батьками зібралися біля темного парку. Кожен клас шукає у темряві своє світло, а знайшовши — запалює від нього ліхтарики, змайстровані дітьми заздалегідь. Діти мандрують зі світлом далі, співаючи і трепетно тримаючи свої вогники, щоб далі зустрітись на галявині з батьками і поділитися світлом з ними. У колі на галявині під звуки пісень з'являється до сотні ліхтариків: більших і менших, скляних і паперових, з листочками і вітражами. Свято викликає надзвичайні переживання і у дітей, і у дорослих.

Свято Мартина у школярів 4-8 класів відбувалось у Костелі святого Олександра.

До свята ми готувалися тривалий час, щоранку збираючись у світлиці для хорового співу: діти чудово співають каноном та багатоголоссям. Дуже тішимося, що учні 8 класу можуть співати баритоном, бо у 6-7 класах вже починає відбуватися мутація голосу, поступово встановлюється його висота та індивідуальний тембр.

Після прослуховування концерту у записі, зробили відкриття, що акустика храму така, що звук вона не поглинає, а продовжує, нашаровується звучання і втрачається чистота звуку. Тож, на жаль, співати каноном ми там не зможемо. Будемо тішити вас одно- та багатоголоссям.

Пані Ірина Кунинець описує цей період в дитсадку так: «Листопад у "Дитячій домівці" був наповнений передсвятковими приготуваннями й метушнею. Епоху ліхтарів діти дуже люблять. Ми грали в ігри, співали пісень, перевтілювалися в гномів, шили для них ковпачки, кожен зробив собі ліхтар. А потім, у день свята, пішли із засвіченими вогнями до лісу, щоб відшукати печеру головного Гнома і пригостити його різними смаколиками. А коли Гном подарував нашим діткам коштовні камінці, їхнім радощам не було меж.

Наш шлях до Різдва розпочався з проживання темряви і світла на святі Спіралі. Цього місяця ми запалювали багато вогнів і робили чимало гарних справ, бо коли довкола стільки темряви — дуже хочеться загорнутися в тепло і світло. Ми обмінювалися подарунковими листами й малюнками, читали історії про святого Миколая і маленького віслючка Марії. Ми пекли калиту на свято Андрія і намагалися її скуштувати — це було дуже радісно й весело. Святий Миколай нам приніс цілий мішок гостинців.

І найголовніше — ми гарненько приготувалися до Різдва: пошили дарунки батькам, мами з татами також приготували подарунки для дітей, навчилися колядувати і віншувати.

Різдво ми зустрічали в гарному товаристві — всі разом!»

Пані Анна Овсієнко: «Коли я готувалася до першої епохи "Математика", то навіть не могла уявити, що це буде так цікаво. Вдало підібрані образи, рахунок у русі, пошуки чисел у природі, рухливі ігри, викладання чисел з усього, що трапляється в класі — усе це робить математику "живою".

Ми рахували все: від пальчиків на своїй одній руці до усіх пальчиків у класі. Для мене було важливим показати дітям, що світ один. А в ньому є ціле життя, величезна кількість усього. Першокласники почали проживати цю епоху з вивчення одиниці. Ми довго шукали, що на світі є одне. Діти багато чого називали: світ, ліс, дім. Але я мала найважливішу для себе відповідь і чекала її від дітей. І вона пролунала: "Я один такий у світі!", такого, як я, ніколи не було, немає і не буде. Я — одиниця.

Неможливо не любити математику, коли вона так глибоко занурюється в дитину, дає простір для фантазії та щирих переживань.

Період очікування Різдва був досить активним у першокласників. Діти старанно готувалися до світлого свята. Ми готували подарунки батькам: співали різдвяних пісень, замальовували їх, потім складали малюнки в альбом, і назвали його "Шлях до Різдва".

У нас була свічкова майстерня, де кожна дитина зробила свічечку, яку потім прикрасила ялинковою гілочкою та золотою стрічкою.

У цей час ми з дітками грали різдвяну гру "Поклоніння пастухів". Діти мали можливість програти всі ролі. На Різдво дітки показали виставу батькам, обмінялися подаруночками та в чарівному настрої розпочали свої зимові канікули».

Зоряна Дякович: «Ми готувались з дітьми до Свята ліхтариків ретельно. Спочатку вивчали легенду про святого Мартина, робили ліхтарики та випікали печиво. Потім під час свята на галявині печиво стало чудовим пригощенням для усіх присутніх на святі. Ці процеси викликають неймовірні переживання у дітей і дорослих.

У листопаді в 2 класі розпочалась епоха "Математика". Ми згадали про наших гномів Додавайка, Віднімайка, Помножайка й Поділяйка, з якими познайомились ще в 1 класі, і продовжили старанно працювати з чотирма арифметичними діями. Також ми з дітьми почали вивчати таблицю множення — ритмічно в русі, стрибаючи і плескаючи у долоні. Розв'язували цікаві задачі, використовуючи нові знання. Продовжуємо разом пізнавати красу математики!

Грудень — це час очікування Різдва.

У другокласників в цей час була епоха "Звуки та букви". Ми завершили вивчати прописні літери і вже писали свої книги "Шлях до Різдва", продовжуючи роботу з великою та малою літерами і розпочавши знайомство з апострофом. Радію, спостерігаючи за тим, як діти вимальовують літери на білосніжному папері, стараючись, щоб були рівненькі рядочки; як з'являються чудові малюнки!

Також ми з дітьми готували подаруночки для батьків на Різдво. Це були свічки. Виготовлення цих свічок — чудове дійство. Діти заходили у кімнату, де колом стояли парти з гілочками ялини і запаленими ліхтариками. З різдвяними піснями кожен підходив до баночки з воском і занурював ниточку, на якій і формувалась свічечка. І з кожним разом свічка набувала прекрасної форми. Після цього ми прикрашали свічечки золотою ниточкою та гілочками ялини.

В останній день навчання діти грали виставу "Поклоніння пастухів", яку ми також готували протягом цілого місяця. Як же глибоко діти переживають це диво!

У кінці свята діти з батьками обмінялись подаруночками і в неймовірному настрої пішли на канікули».

Пані Тетяна Ситнік: «У грудні третьокласники здобували власний досвід у вимірюванні навколишнього світу. Наші вимірювання спочатку були зіставленням навколишнього світу і його предметів із власним тілом. Згодом для більш точних вимірювань ми виготовили власні метри та лінійки. Тоді наша практика вимірювання набула точності, яка дозволила зіставляти наші результати! Сучасні одиниці вимірювання є результатом домовленості людей між собою!

А так кожний відрізав собі метр, яким далі користувався для вимірювання великих довжин!

І на завершення ми виміряли кілометр! У цьому нам допоміг крокометр і наша співпраця!

На різдвяну виставу "Шлях зерна" згадали українські традиції пов'язані з дідухом, а також випекли для батьків хліб!

Готуючи сюрпризи для батьків на Різдво, діти пошили для вертепу фігурку Йосипа та виготовили під передріздвяні співи щасливу свічечку. Батьки в цей час таємно шили фігурку Марії. На святі Різдвяної ялинки ми обмінялися нашими подаруночками!

Радість зустрічі рідних та улюблених вчителів в одному святковому колі, спільні співи та очікування новорічних див — це все стає маленькими скарбами в дитячих серцях!»

Пані Анна Піменова про цей період: «У четвертому класі діти починають ставитися до категорії часу зовсім по-іншому, ніж це було раніше. З'являється справжній інтерес до далекого минулого. Разом з тим починаються мрійливі зазирання у майбутнє і запитання: "Куди дівається теперішнє?" Цю нову ступінь дорослішання ми підхопили на математиці, вивчаючи час. Розбирались у тому, як побудований рік, місяць, тиждень, день. Створювали годинники, розв'язували багато завдань з ними. Рахували роки і століття. Час став ближчим і зрозумілішим.

Протягом листопада ми багато творили своїми руками: робили ліхтарики, ліпили з глини, малювали, опановували вишивку хрестиком з пані Риммою.

Грудень розпочався з вивчення граматики української мови. Поняття часу помандрувало з математики в мову. Діти познайомилися з часом дієслів. Також вивчали граматичні категорії іменника (рід, число, відмінок) та прикметника (ступені порівняння).

Цього року, готуючись до Різдва, діти зробили важливий життєвий висновок: коли хочеш щось подарувати дорогим людям, потрібно приділити цьому час, іноді навіть відмовитись від чогось свого. Ми часто відкладали читання улюбленої книжки чи скасовували прогулянки, аби встигнути зробити різдвяні подарунки своїм батькам. Усе вдалося!»

Календарний рік завершився теплим сімейним святом.

Пані Наталія Ременюк розповідає: «Листопад розпочався з історії Давньої Персії. Малювали карту, вивчали географію та кліматичні умови, заняття людей. Діти порівнювали Персію з Давньою Індією, зробили висновки та відкриття.

Кінець листопада та початок грудня ми продовжували поглиблювати вивчення дробів. Неправильні дроби та дії з ними, мішане число, скорочення дробів — з цим працювали діти протягом епохи "Дроби".

Грудень завершили історією Месопотамії. Відкриттям для дітей було дізнатися, що багато того, чим сучасна людина користується у своєму житті, зародилося у Месопотамії: будівництво з глиняних цеглин, письмо дерев'яними паличками (клинопис), спостереження за зорями, місяцем і сонцем (астрономія), визначення часу, зародження математики.

Свято Різдвяної ялинки подарувало кожному радісний настрій та світлі незабутні спогади, які ми беремо з собою в новий рік!»

Пані Наталія Шпілька розповідає про навчання свого класу: «Епоха "Географія" у 6 класі поєднує фізичну географію та країни Європи. Діти мали дуже велике очікування відкритого уроку з презентації обраних європейських країн. Вони готували розповідь про країну, малюнки прапору та національного костюму, елементи вбрання для себе, пісню мовою обраної країни та страву для пригощання всіх, хто був на презентації. На подію були запрошені батьки класу та учні 5 класу. Тепер і вони очікують своєї презентації!

Ця епоха була побудована на великій кількості самостійної роботи: власні описи, письмові перекази на основі прочитаного матеріалу.

Вивчення історії у звичному розумінні цього поняття починається у 6 класі з епохи "Історія Риму". Пізнання історії дається через симптоматологію. Вчитель обирає знакові постаті та події з історії, які відображають еволюційний розвиток свідомості людини, її мислення, почуттів та волі. Це викликає у дітей силу-силенну питань про культуру людей тієї епохи: здивування, обурення, співчуття, розуміння… Дуже багато почуттів викликає історія. Поступово діти приходять до розуміння, що все, що має сучасне людство, є наслідком історичних подій минулого».

Довгоочікуваний вечір Різдвяної ялинки запам'ятався усім своїм дивовижним теплом і затишком. Наповнений святковим співом, радістю та даруванням власноруч пошитих фігурок до різдвяного вертепу!

Ярослава Чепьолкіна, класний вчитель сьомого класу: «Листопад і грудень 7 клас провів з епохою "Географічні відкриття". Разом з першовідкривачами XV-XVII століть ми досліджували світ, шукаючи багатства, здобуваючи могутність та пізнаючи невідоме. Ми формували торгові шляхи та відкривали нові землі. Діти готували проєктні роботи, перевтілюючись на справжніх мореплавців».

Теплий різдвяний вечір у колі близьких провели учні сьомого класу, на якому відбулося довогоочікуване відкриття янголів. Свято завершилось вже традиційним обміном між батьками та дітьми власноруч виготовленими таємними дарунками.

Пані Вікторія Ящишин про свій 8 клас: «У наших дітей була епоха "Органічна хімія". Діти вивчали такі складні речовини, як білки і цукри. На лабораторних роботах разом з хіміком пані Наталею Зайцевою спостерігали властивості цих складних сполук в різних умовах: розчинність, денатурацію під дією різних речовин і температури.

Також відтворили способи отримання крохмалю із картоплі, білка з молока, проводили якісні реакції на крохмаль в різних продуктах харчування (сметана, ковбаса, хліб та ін.) і були неабияк здивовані.

Епоха вийшла цікава, насичена новими знаннями і навичками та до того ще й смачна, бо в процесі навчання вдалося приготувати шоколадний пудинг, зробити льодяники і кисломолочний сир, а ще відвідати приватну сироварню, де під керівництвом досвідчених сироварів (Ірина Дем'янюк з помічниками) зварити сир моцарелу!

У наших восьмикласників також продовжувалась епоха "Театр". У нас були цікаві гості — подружжя молодих акторів Владислав та Альона Мамчури, які працюють в Театрі на Печерську і Театрі ім. Івана Франка та знімаються в кіно. Цю зустріч ми побудували у формі діалогу. Працювали з правильним диханням та мовленням. Грали в різні ігри, які розвивають фантазію, додають мужності, роблять мислення гнучким.

Я раділа, коли бачила, як Владу і Альоні вдається достукатися до кожного з дітей, як поступово зникає затиснення, з'являється впевненість, пробуджується інтерес. Зараз душу огортає почуття вдячності та сподівання на співпрацю.

Надзвичайний затишок панував у Світлиці у вечері Різдвяної ялинки. При світлі Різдвяних свічок пані Вікторія Ящишин дарувала дітям індивідуальні вірші. Після проявлення янголів в класі було читання поезії, співи та обмін особливо цінними подарунками!

Вчитель предмету пані Олександра Бондаренко: «Ботмерівська гімнастика, або гімнастика Ботмера, названа на честь її автора — графа Фріца фон Ботмера. В основі неї глибоке розуміння законів здорового розвитку людини. Гімнастика викликає і підтримує синергічно пов'язану дію тіла, душі і духу, як вона розвивається в дитинстві. Направлена вона на виховання рухом в педагогіці і підтримує формування людини, яка може врівноважено, впевнено і усвідомлено рухатися в просторових, часових, соціальних і мисленнєвих процесах, тобто вільної людини.

На уроці гімнастики цього виду задіяно багато різних елементів, таких як жонглювання, акробатика, побудова пірамід, ігрова діяльність та інвентар — палиці, скакалка та інші.

Уроки ботмерівської гімнастики в нашій школі розпочинаються з 5 класу, і діти в цій діяльності з радістю пізнають і розвивають свої здібності, знайомляться з можливостями свого тіла, вчаться спостережливості і уважному ставленню до себе та інших.

В цей період діти занурились в епоху пірамід, де вчились бути міцною, впевненою основою для інших і відчувати надійну опору під собою».

Фрау Валерія Олійник: «Учні 2 класу познайомилися з німецькими місяцями, днями тижня і числами. Вчили тематичні вірші і співали пісень. Навчилися не тільки лічити до 20, а й вирішувати нескладні приклади німецькою мовою. А також дізналися, які зимові свята і традиції є в Німеччині.

7 і 8 класи мали другу епоху німецької мови. Вони почали роботу зі своїми першими підручниками, які допоможуть повторити і структурувати вивчене за попередні роки і впевненими кроками йти далі за міжнародними стандартами вивчення німецької мови. Якісні підручники з самої Німеччини завдяки інтерактивним завданням допомагають зробити уроки ще цікавішими й якіснішими. Учні з радістю сприйняли таке нововведення».

Вчителька з мистецтва Ірина Куда про роботу в 7 класі: «Сьомий клас перетинає межу дитинства. Діти дорослішають. І ми починаємо ліпити людину. В попередніх класах ми багато ліпили рослин, тварин, ландшафтів.... Тепер звертаємо увагу на себе».

Восьмикласники в рамках епохи «Анатомія» разом з пані Іриною Кудою вивчали будову кісткової системи людини. Змальовуючи, вивчали структуру кісток різних частин тіла — ступні, руки, хребта, черепа. Далі діти виліплювали ці кістки із глини в натуральну величину.

Вчителька з мистецтва так коментує цю роботу: «Діти занурюються у специфічну творчість. Вона спрямована на вивчення своєї тілесності. Тілесність підлітків швидко змінюється, і вони, на відміну від дітей молодших, уже в змозі ці зміни помічати. Діти тепер вже не зовсім діти, але ще й не дорослі. Вони не "тут" і не "там". Перейти цей міст між дитинством і дорослістю людині допомагає розуміння того, на чому вона стоїть. Тому ми допомагаємо вивчити себе, знати "на чому я стою"».

Проєктом для дітей стало замальовування скелету власного тіла і, знову-таки, в натуральну величину. Було багато емоцій в процесі малювання, а особливо здивувань: «Невже в мене така велика рука/нога?!»

Наприкінці епохи діти відвідали Національний науково-природничий музей, де в палеонтологічному відділі захищали власні проєкти: учні порівнювали скелети різних тварин (слона, жирафи, тигра, щура, орангутанга) зі скелетом людини. Простежували закономірності й особливості побудови скелета, зумовлені тим, що тварина їсть, де живе, як розмножується.

Пані Інна Бабенкова: «У грудні відбулося знайомство з евритмією у дітей першого класу. Для мене як вчителя це завжди дуже хвилююча та відповідальна мить. Як провести перший урок так, щоб він залишився в пам'яті на довгі роки, щоб це дійство ще довго живило душевно й надихало? Діти почули історію про Фею евритміїї, яка завжди готова буде їм допомагати, отримали від неї подаруночки.

Вони приміряли новесенькі евритмічні сукні, які будуть з ними протягом наступних п'яти років і вперше побачили та спробували відтворити евритмічні жести. Згадуючи пізніше урок, я була вражена, як діти були захоплені та глибоко занурені, як вони радісно відгукувалися та випромінювали світло. Попереду великий шлях, на якому зустрічаються труднощі та випробування. Подолати та пройти їх можна, коли серце сповнене теплом та любов'ю до евритмії, яка закладається з першої зустрічі».

Пані Ірина Різніченко про уроки ремесла: «Після ножів (а це основний інструмент, з яким працюють п'ятикласники) почалось освоєння дітьми пилки. З круглої колодки деревини діти випилюють і формують вже більш складні форми — кубічні чи видовжені. Завдяки такій роботі, учні почали помічали, що до деревини потрібно прикладати різні зусилля, адже вона має різні властивості і особливості (ступінь вологості, твердість, розташування волокон та ін.)

На рівні 6-го класу (12 років) у дітей з'являється неймовірно багато стрімкої, бурхливої енергії. Розвиток кисті руки вже на такому етапі формування, що сила, гнучкість, спритність руки дозволяють учням працювати з колодкою. Руки можуть і повинні стати повноцінним носієм волі. Продовжуємо працювати, стамескою, скобелем (струг), сокирою, пилкою.

В цей період 7 клас розпочав роботу над рухомими іграшками. Почалася ця тема емоційно. Діти яскраво проявляли свою фантазію, замальовуючи майбутні витвори.

8 клас закінчував художні роботи з барельєфом. Перед Новорічними святами діти мали можливість поєднати техніку декупаж і ремесло... Було дуже цікаво!

Пані Рімма Тарасова розповідає про рукоділля в 4-му класі так: «Опанування технології вишивання ми починали з пошуку перетинів в природі, на вулиці та в оселях. Найголовнішим нашим завданням було знайти, де захований хрест у людській постаті. Далі ми з дітьми вчились мотузкою позначати шлях та кроки, які робить голка з ниткою при вишиванні хрестиком:
права нога → ліва рука → права рука → ліва нога→ сусід (його права нога).

Зараз вишиваємо пенал для олівців відокремленим хрестиком на крупній канві. Ескіз попередньо намалювали в чотирикратній симетрії та перенесли на тканину. Завзято взялися до роботи і отримали завданням на канікули.

Багато років в нашій школі напередодні Різдва існує благоговійна традиція — батьки та діти щороку шиють та дарують один одному фігурки для різдвяного вертепу. Поступово з'являються всі герої цієї величної події: Марія з Малюком та Йосип, волик з віслючком, пастушки з вівцями, величні королі з дарами та їх верблюди. Валяний матусями й татусями килим передає природні відтінки землі та рослин. На уроках ремесла деякі класи роблять яселка.

Благоговіння народжується там, де є ідея і були витрачені сили на її втілення. Діти дуже чекають подарунків від батьків і потайки мріють: «Ми шиємо короля, то, може, мами шиють для нього коня?! А, може, ще одного короля, бо в мене є лише один король...»

Ці, такі щирі, бажання гріють душу в темний передріздвяний час.

Вчителька музики пані Олена Мітасова: «У 8 класі ще триває розпочата раніше епоха «Гітара». Разом зі мною і вчителем паном Андрієм Ящишиним діти радісно вправляються у грі на цьому інструменті. Зараз вони вже чудово грають гаму до-мажор і почали знайомитись з акордами.

У шестикласників проходила епоха «Географії країн Європи», і діти вивчали й виконували народні пісні обраних ними країн, до того ж мовою цієї країни. Діти були в захопленні, велику частину пісенного матеріалу опрацювали самостійно і блискуче виступили на захисті своїх проєктів перед батьками і учнями 5 класу».

На групі продовженого дня відбулися зміни ритму. Тепер, через прихід холодів, прогулянки стали коротшими, а підвечірок діти отримують уже в школі і теплим.

Але так само ГПД залишається чудовим часом і простором як для вільної, так і організованої гри з дітьми. У листопаді-грудні діти насолоджувались першим снігом (ліпили, прибирали), рухливими іграми на вулиці і в школі. А ще діти з вихователями мали час помайструвати в школі і виготовити вінки, зірочки, ангеликів і прикрасити ними свої класи перед святами.

Для старших школярів на ГПД продовжив роботу започаткований торік кіноклуб. Діти залюбки збираються в світлиці й переглядають ретельно підібрані за віком фільми.