Борисфен
«вальдорфська школа борисфен»

6 клас: мінералогія

У 6 класі вальдорфської школи під час Епохи географії розглядається фізична географія Землі у поєднанні з мінералогією
КАМІНЬ

Він мовчки світ навколо оглядає,
І дехто думає:
«Мовчить!
Напевне, щось він знає…»


Василь Симоненко
Із нашим 6 класом ми досить детально вивчали внутрішню будову Землі, внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори. З'ясовували, що таке мінерал і гірська порода, вивчали їхнє походження, за допомогою органів чуттів вчилися феноменологічно спостерігати й досить точно описувати каміння, пробували замальовувати його, доволі детально відтворюючи форму, колір, текстуру.

Це не була гола теорія! Уся епоха — суцільна практична робота. Адже ми пильно розглядали мінерали й гірські породи за допомогою лупи, проводили лабораторні роботи із соляною кислотою, бурхлива реакція якої на вапняк допомогла нам визначити його родичів. Ми вирощували власні соляні кристали, з'ясовуючи емпіричним шляхом найсприятливіші умови для росту. З глини різних кольорів за давнім рецептом робили природну фарбу, якою малювали ландшафти на живописі разом з пані Яною. А також малювали кристали методом лесування, печери, вулкани, училися динамічно зображати вапнякові й гранітні ландшафти, ліпити їх з глини. На уроці ремесла з паном Максимом ми працювали з так званим мильним каменем, який в Україні називають ще жировиком. Відчули, як каміння може піддаватися обробці, але при цьому доводилося докладати так багато волі!
Протягом цієї епохи ми мали дві незабутні подорожі.

Першою була поїздка в карстові гіпсові печери, що на Тернопільщині. Нам відкривалися неймовірної краси печери, оздоблені кристалами різних кольорів – від кришталево прозорих до чорних, сталактитами й сталагмітами. У такому убранні кам'яні лабіринти перетворюються на справжні нерукотворні храми природи. Але там ми мали неабиякі випробування на мужність: рухатися вперед, переборюючи страх перед проходженням над прірвою чи проповзаючи вузькими тунелями. Саме тут відчувався дух команди, класу: той, кому вдавалося цей страх перебороти, міг запропонувати допомогу тому, хто не міг себе опанувати, а ті, кого огортав відчай, могли попросити про допомогу.

Команда спелеологів, яка з нами працювала, подарувала для шкільної колекції гіпс, всіяний кристалами, з глибини понад 30 м, а також вапняк з відбитками мушель, вік якого нараховує 420-460 млн років. Діти писали, що мандрівка у цей незвичний, сповнений таїни і див світ під кам'яним небом запам'ятається їм на все життя.

На завершення епохи ми вирушили з дітьми у справжню геологічну експедицію, яку очолила професор кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська Академія», доктор геологічних наук Катерина Деревська.
Ми виїхали за маршрутом Київ — Миронівка — Богуслав — Стеблів — Київ, на якому мали кілька зупинок. У с. Дашки біля Богуслава Київської області нам пощастило спуститися на 100 м у діючий гранітний кар'єр, де видобувають двопольовий шпатовий граніт, вік якого — приблизно 2 млрд років. Масштаби вражають! Мої шестикласники, батьки і я разом з ними бігали й ретельно видивлялися, що в нас під ногами, зовсім не зважаючи на дощ.

Зі справжньою ретельністю науковця учні виконували конкретні завдання, які їм поставила пані Катерина. Кожен, озброївшись молотком, зумів знайти собі зразки граніту різного кольору для власної колекції, а також зразки пегматиту, кварцу, слюди чорної (біотиту), друзи кристалів. Найцікавіші з них кожен ніс для шкільної колекції, яку пані Катерина люб'язно погодилася нам допомогти укласти.

Вдалося нам також потрапити до с. Стеблів, що на Черкащині, де ми насолоджувалися красою затопленого кар'єру на річці Рось. Ми пройшлися пантонним мостом, спустилися до скель, утворених з метаморфічних порід смугастої текстури. Бачили дивовижне явище: як граніт вкорінюється у гнейс і утворює мигматити!

Пані Катерина навчила нас робити так звані польові етикетки. Які ж ми були горді, коли під кожним цікавим зразком мінералу чи гірської породи занотовували його назву, місце віднайдення, число й вказували власне прізвище!

Після 12 років діти здатні сприймати те, що колись було живим і стало мертвим. Я як учитель щаслива, що мої учні навчилися помічати каміння, вдивлятися в нього, бачити його цінність — і камінь відкриває їм свої таємниці.
Автор: Вікторія Ящишин, вальдорфський вчитель
Фото: Natali Yaske

Ви можете використовувати цей текстовий матеріал повністю або частково виключно за умови встановлення гіперпосилання на сайт www.waldorfkyiv.org.