2 клас: епоха святого Михаїла

У першому класі перешкода була досить відчутна на тілесному рівні - в лісі потрібно було пройти разом через колоди, калюжі, чагарники, ями. Подолання того маршруту вимагало від учнів не тільки рішучості та хоробрості, але й уважності до тих, хто поруч, кому, можливо, у цю хвилину потрібна допомога.

Завдання віку другого класу вимагає від дітей опанування їхніх внутрішніх просторів! Отже, цього року завдання для дітей було таким: долати те, що стоїть на заваді їхнього вільного внутрішнього руху. Протягом останнього тижня усі дітки мали особисті випробування – для дорослих вони можуть видатися легкими, але для дитини це сходинка на шляху зростання!

А вчора на другокласників чекало спільне випробування. Яке саме, діти дізналися тільки вранці. Зацікавлені очі й запитання: «а коли поїдемо?», «а ми вже їдемо?» Надихнули нас своєю виставою про святого Георгія друзі-третьокласники! Видимий подвиг і невидима допомога у цій виставі стали яскравим промінчиком нашої подорожі. Ми теж були готові приймати виклики!

Із легенд та історій про святих, які є у навчальній програмі вальдорфської школи, та із казки «Дванадцять лебедів» діти знали, що є люди, які беруть обітницю мовчання на довгий час. Тоді вони можуть отримувати особливі сили мудрості й розуміння. Але це по силам не кожній людині... і на це теж треба зважати. Тож нашим завданням було доїхати до місця призначення у мовчанні (принаймні, без крайньої потреби не розмовляти) - і так дивовижно було бачити тих дітей, хто це дійсно взяв собі як випробування! А потім у печері витримати 10-хвилинну тишу.

Дорогою ми долали схили пагорбів, на яких за давніх часів розташовувались захисні споруди, ці місця бачили багато подвигів воїнів-захисників. А згодом, коли фортеця зникла, ці території припали до душі людям, які також обрали непростий життєвий шлях: усамітнювалися та думками тримали в опіці інших людей. До них приходили за порадою, розрадою та добрим словом. Також було приємно бачити, як діти вчаться в дорозі підтримувати один одного!
До того ж, коли осінь стає повновладною госпОдаркою і зодягає природу в ошатне вбрання, коли так ясно душа вловлює невимовну велич цього часу, нам пощастило помилуватись красою тих місць!

Сьогодні ми на загальних терезах будемо зважувати всі наші камінчики, білі та чорні, й переживати за перемогу добра. Це свято (власне кажучи, як і усі свята та заходи у вальдорфській школі) спрямоване перш за все на внутрішні переживання дітей. Цей досвід, за підтримки батьків, стає силою дитини, на яку вона зможе потім спиратися.

Після такої події ідеальними будуть тихі прогулянки з батьками в парку по «золоту осені» з його шарудінням та неспішний час у родинному колі.