Що може розірвати це коло?
Свобода і відповідальність за ті умови, у яких виховуються та навчаються діти. Коли кожна батьківсько-шкільна громада отримає свободу і відповідальність, тоді й буде закладена перша цеглина реформи в освіті. Так, це ВЕЛИКИЙ РИЗИК. Щоб на таке наважитися, потрібно мати не абияку силу духу, мужність. Зупинити монополію, створити регіональні навчально-консультативні центри для батьків та вчителів і сказати школам: «Ви маєте свободу та відповідальність. А ми вам допоможемо».
Далі багато років буде дуже цікаво! Безперечно міністра освіти назвуть безвідповідальною людиною. Школа (батьки та вчителі) буде борсатися і – або потоне, або виживе й почне рухатися до процвітання. У кожної школи буде свій унікальний досвід, своя історія, свої помилки і висновки, з яких вони створять закони-правила школи. І всі, хто працюють та навчаються у даній школі, будуть дотримуватися закону, який вони самі створили. І тоді з'ясується, що вільні та відповідальні дорослі формують таких самих дітей.
Сьогодні масова школа за таким зразком майже неможлива. Такі оази можна створювати у домашніх школах, бо вони вийшли із системи. Ми з батьками-однодумцями робимо таку школу у системі – і це щоденна важка праця: духовна, душевна та фізична. Як не згоріти, не розчаруватися, не опустити рук, мені важко сказати. Дуже часто – це ходіння на межі.
Але очі майже 100 дітей, що вже зараз у нас навчаються, кажуть вчителям: «Ідіть вперед. Не питайте, чи це комусь потрібно. Це потрібно нам. Маленьким громадянам України».